ПОРАДИ БАТЬКАМ

• Батьки для дітей 5-6 річного віку є прикладом для наслідування. Тому задумайтесь — який приклад ви подаєте в тій чи іншій ситуації.
   
• Дуже важливими моментами в житті дитини цього віку є час, проведений спільно з батьками. Відвідавши разом із батьками зоопарк, цирк, кінотеатр, навіть проста прогулянка на свіжому повітрі здатні залишити яскраві враження в дитини.
   
• Спілкування з дітьми дуже необхідні для подальшого становлення особистості. Спостерігаючи за поведінкою батьків у соціумі, дитина швидше починає орієнтуватися в навколишньому середовищі.
   
• У цьому віці діти дуже часто починають робити те, що їм хочеться, а не те, що сказали робити батьки, тому що вважають себе вже «дорослими». У такому випадку батьки повинні діяти згідно з ситуацією. Тут потрібно чітко розуміти: дитина маніпулює чи намагається соціалізуватися та виокремити свою індивідуальність.
   
• Важливо встановити довірливі стосунки між дітьми та батьками. Грубою помилкою батьків являється принизливе ставлення до дитини, фрази на кшталт:«Ти ще малий, тому не лізь у дорослі справи. Знай своє місце». Знаходьте «золоту середину» в спілкуванні, надавайте можливість дитині бути самостійною, але потрібно це робити в міру дозволеного.
   
• У 5-6 років дитина ще дуже залежить від батьків, тому головною умовою подальших довірчих стосунків між дітьми та батьками — ваша любов до них. Потрібно, щоб дитина постійно знаходилась у відчутті щастя. Тоді в неї ніколи не з’явиться комплекс самотності.
   

І найголовніше — щоб дитина була щасливою та відчувала, що її люблять, 10 разів на день обіймайте її та дайте відчути, як ви сильно її любите. Це є найголовнішою умовою виховання та подальших гарних і довірливих стосунків із дитиною, дасть можливість їй не замкнутися в собі!

›œšœšœšœš

›œšœšœšœš

Вікові особливості дітей

5-6 річного віку

1. РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ

У дітей цього віку дуже швидко розвивається пізнавальна активність. Діти стають ще допитливішими, дуже багато питань ставлять батькам і чекають правдивих, чесних, точних, відвертих відповідей. Вони мають вже певний багаж знань, тому дуже хочуть, щоб дорослі їх вислухали. Розмови з дітьми та відповіді на їхні запитання збагачують дитячий світогляд.

2. АКТИВНИЙ РОЗВИТОК ПАМ’ЯТІ

У віці 5-6 років сприймання у дітей доволі активне (цілеспрямоване, осмислене, аналітичне). Увага стає стійкою. Запам’ятовування вже цілеспрямоване, свідоме. Образна пам’ять являється чи не головним видом пам’яті в цьому віці.

У цьому віці стрімко розвивається смислова пам’ять. Її ефективність залежить від правильного розуміння інформації, що дається для запам’ятовування. Досвідчені педагоги садочка Happy Land під час занять обов’язково заохочують дітей повторювати, римувати; пропонують дітям встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та мислити образно. Ці засоби є найкращими для розвитку пам’яті дітей цього віку.

3. РОЗВИТОК УЯВИ

Дитина починає створювати власні образи та керувати ними. Таким чином, діти здатні вигадувати цікаві історії, оповідання; складати вигадані ними конструкції не звертаючись до зразка.

4. РОЗВИТОК ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ

Мислення дітей 5-6 років — наочно-образне, з елементами словесно-логічного, вже формується й образно-схематичне. Починає розвиватися й категоріальне мислення, встановлюються зв’язки між поняттями «причина-наслідок». Діти старшого дошкільного віку можуть виконувати завдання на передбачення. Розвивається функція мислення символами, що є підґрунтям для створення різних моделей предметів.

›œšœšœšœš

›œšœšœšœš

Психофізіологічні особливості дітей

10-11 років

Період 10-12 років – час переходу від мислення, заснованого на оперуванні конкретними уявленнями, до мислення теоретичного, від безпосередньої пам’яті до логічної.

В інтелектуальній діяльності школярів у період отроцтва підсилюються індивідуальні особливості розвитку, що пов’язані з розвитком самостійного мислення, інтелектуальної активності, творчого підходу до вирішення задач. Це дозволяє розглядати вік 10-14 років як сенситивний період для розвитку творчого мислення.

Вік 10-12 років – це сприятливий період для розвитку багатьох рис особистості, таких як пізнавальна активність, допитливість, тощо.

Радикальні зрушення в соціальному розвитку відбуваються саме в
10 років, коли з’являється потреба у визначенні свого місця в соціумі, отриманні суспільного визначення. Це потребує уваги до індивідуального розвитку дитини, допомоги з боку дорослих у самовдосконаленні.

Перехід у п’ятий клас (10 років) знаменує кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти, в основному, врівноважені, спокійні, вони відкрито і довірливо відносяться до дорослих, визнають їхній авторитет, чекають від учителів, батьків, інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості з погляду виховних впливів.

Основні задачі розвитку учня п’ятого класу:

1) оволодіння базовими шкільними навичками й уміннями;

2) формування загальнонавчальних умінь та навичок, уміння вчитися;

3) розвиток навчальної мотивації, формування інтересів;

4) розвиток навичок співробітництва з однолітками, вміння змагатися з іншими, правильно і різнобічно порівнювати свої результати з успіхами інших;

5) формування вміння домагатися успіху і правильно ставитися до власних успіхів і невдач, розвиток упевненості в собі;

6) формування уявлення про себе як про успішну людину з великими можливостями розвитку.

Важливо, насамперед, звернути увагу на вікові особливості дітей. Досвід показує, що педагоги і батьки найчастіше «одорослюють» п’ятикласників, вважаючи, що вони повинні бути самостійними, організованими, і одночасно підкреслюють їхню «дитячість». Це створює подвійність, суперечливість відносин і системи вимог, що засвоюється школярами. Вони швидко навчаються маніпулювати дорослими за допомогою цієї подвійності.

У цей час у школярів дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету. Дослідження показують, що практично всі п’ятикласники вважають себе здібними до того або іншого навчального предмета, часто критерієм такої оцінки служить не реальна успішність з цього предмета, а суб’єктивне ставлення до нього. Така оцінка власних можливостей створює сприятливі умови для розвитку здібностей, умінь, інтересів школяра. Тому важливим є те, щоб заняття викликали в десятирічного учня позитивні переживання (а якщо згадати, що діти в цей період характеризуються в основному життєрадісним настроєм, то задача виявляється ще простішою).